Диня (лат. Cucumis melo) — це рослина сімейства Гарбузових (Cucurbitaceae), вид роду Огірок (Cucumis). Історичною батьківщиною дині вважається Середня і Мала Азія. Перша згадка зустрічається в Біблії.

1 порція дині (150 г) містить близько 50 ккал, 0,3 жиру, 13 г вуглеводів, 12 г цукру, 1,4 г клітковини, 1,3 г білка.

Всього 1 порція дині здатна забезпечити майже на 100% добову потребу в вітаміні А, на 95% — у вітаміні С, на 1% — у кальції, на 2% — в залозі і на 5% — у вітаміні К. У дині міститься вітамін В₃ (ніацин), В₆ (піридоксин), У₉ (фолієва кислота та інші корисні для організму сполуки.

Диня містить велику кількість антиоксидантів, серед яких такі, як холін, зеаксантин і бета-каротин. Ці сполуки, в свою чергу, знижують ризик розвитку цілого ряду захворювань.

Антиоксидант зеаксантин у складі дині покращує фільтрацію шкідливих сонячних променів. Таким чином, він грає захисну роль щодо очей і зменшує шкоду від макулярної дегенерації (Maneli Mozaffarieh, 2003). Також існує думка, що вживання дині (3 або більше порцій на день) сприяє зниженню ризику прогресування вікової макулярної дегенерації.

У народній медицині диню рекомендують приймати при виснаженні та недокрів'ї, атеросклерозі, а також деяких серцево-судинних захворюваннях. Однак у першу чергу цей плід відомий не цими властивостями: вважається, що диня є відмінним афродизіаком. Тому її корисно вживати чоловікам.

Однак, в той же час необхідно пам'ятати, що диня може принести не тільки користь, але і шкоду. У деяких випадках слід уникати її. Диня може бути шкідлива в поєднанні з молочними продуктами та алкогольними напоями. З обережністю до дині потрібно ставитися годуючим матерям, так як вона може викликати проблеми з травленням у дитини. Її не рекомендують особам з цукровим діабетом, а також із захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Калорійність (на 100г): 36 ккал

Термін зберігання: до 7 днів

Умови зберігання: від +2°C до +5°C при вологості 90%